Маріупольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №40 імені Миська Є.М. — школа у Маріуполі, що діяла з 1936 по 2022 рр.
У цій школі навчався я та більшість моїх родичів та друзів. Будівлю було знищено у 2022 році під час осади міста російською армією. Але пам’ять про школу житиме вічно.
Якщо у вас збереглися фотографії учнів цієї школи
— надсилайте їх у Facebook: https://www.facebook.com/visitdonbass
Це копія статті, яку я зробив у Вікіпедії.
Історія розвитку
Одна з найстарших шкіл Маріуполя. Була заснована у жовтні 1936 року, стала першою на лівому березі міста. Школа була збудована за одним з типових проєктів, які існували в той час. Зокрема, аналогічну будівлю мала школа №36 (Маріуполь) та школа №134 (Харків)[. Ці навчальні заклади були зруйновані під час повноммасштабного російського вторгнення в Україну.
Перший випуск відбувся у 1939 році.

Під час Другої світової війни Маріуполь знаходився в окупації. З жовтня 1941 року у школі німцями було розміщено військовий шпиталь, а у дворі було влаштовано кладовище. (На початку 1990-х старшокласники розповідали, що під час копання окопів та траншей на уроках НВП – Початкова військова підготовка – вони знаходили люські кістки та залишки обмундирування – visitdonbass)
Після Другої світової війни в приміщенні школи тимчасово розміщувалися школа №46 та вечірня школа №11. «З першого дня мого приходу в школу не пам’ятаю, щоб було учнів менше тисячі людей. Школа працювала в три зміни і третя зміна – робочої молоді. Робочий день розпочинався з 6 години ранку та закінчувався о 23 годині», – згадувала у своїх мемуарах колишня директорка школи Зінаїда Слєпцова (книгу в цифровому вигляді можна знайти в Мережі
– visitdonbass).
З 1989 року педагогічний колектив залучився до експерименту по створенню школи психологічного комфорту.
У 1993 році школі було присвоєно статус профільної.
У 2004 році школа отримала статус спеціалізованої.
10 червня 2005 року за клопотанням колективу вчителів, учнів і батьків школі було присвоєно ім’я одного з її директорів – Миська Євгена Михайловича, який вкладав Історію.

Герб Маріупольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступнів №40 імені Миська Є.М.
| Девіз | Школа, школа, ты моя сороковая! Здесь учились наши мамы и отцы. И всегда ты образцовая такая, потому что здесь работают cпецы! |
|---|---|
| Засновано | 1936 |
| Закрито | 2022 |
| Директор | Дужик Б. |
| Адреса | 87500, Маріуполь, вул. Володимирська, 27 |
| Сайт | marschool40.wixsite.com/marschool40/ |
Директори школи
- Єлізаров Євген Н. (директор у жовтень 1936 – ?)
- Під час окупації міста у Другій світовій війні школа не працювала
- Ассер Ельза Адамівна
- Наришкін Ф.В.
- Знамеровський Андрій Всеволодович (?-1954 рр.)
- Слєпцова Зінаїда Ананіївна (1954-1964 рр.)
- Налейкін Костянтин Павлович (1964-1984 рр.)
- Мисько Євген Михайлович (1984-2005 рр.)
- Діскантов Олександр Якович (2005-2012 рр.)
- Дужик Богдан Вікторович (2012-2022 рр.)
Якщо ви маєте додаткову інформацію про директорів школи, також надсилайте у facebook.
Досягнення школи та педагогічного колективу
У 1999 році Лу’янов Олександр Дмитрович (учитель фізики, Заслужений учитель України) переміг у конкурсах “Учитель року” та “Маріуполець року”. Внесений до Книги педагогічної слави України.
У 2000 році Ганенко Людмила Митрофанівна (учитель біології) стала переможцем конкурсу “Маріуполець року”.
Досягнення у 2019-2021 рр.
“Найкращі вчителі Приазов’я-2019”
ТОП-5: Шарапа Ірина Миколаївна
ТОП-10: Шевченко Оксана Анатоліївна
ТОП-50: Грабовецька Наталія Михайлівна, Замуруєва Ольга Степанівна, Юрочко Світлана Анатоліївна
“Найкращі вчителі Приазов’я-2020”
ТОП-50: Грабовецька Наталія Михайлівна, Юрочко Світлана Анатоліївна
“Найкращі вчителі Приазов’я-2021”
ТОП-30: Козирєва Маріанна Валентинівна, Аювджи Наталя Анатоліївна
Партнери школи
Починаючи з періоду відновлення міста Маріуполь після Другої світової війни, одним з головних партнерів школи був металургійний комбінат Азовсталь. На початку 1990-х це партнерство формалізувалося в створення профільних фізико-технічних класів (так званий клас “Менеджерів”) на базі 10 класу, учнями якого на конкурсних засадах ставали 22 юнака з усього Маріуполя. Вперше такий клас було сформовано у 1991 році. З боку Азовсталі куратором проєкту був керівник комбінату Олександр Олексійович Булянда.
Підприємство фінансувало покращення матеріально-технічної бази школи, пошиття форми для учнів, ознайомчу екскурсію випускників фізико-технічного класу до Німеччини та навчання у вищих навчальних закладах Україні на контрактних засадах. Перші випускники класу “менеджерів” переважно ставали студентами спеціальності Економічна кібернетика Донецького національного університету. Згодом більшість випускників програми залишалися на навчання у ВНЗ Маріуполя.
Після отримання вищої освіти молоді фахівці мали працевлаштуватися на Азовсталь.
З 2006 року освітній проєкт “Школа — ВНЗ — Підприємство” було перезапущено в межах Групи Метінвест.
Партнерами у цьому проєкту були металургійний комбінат Азовсталь, Приазовський державний технічний Університет та Маріупольський державний університет.
У грудні 2016 року за підтримки Групи Метінвест було відремонтовано спортивну залу школи[.
Школа у 2021-2022 начальному році
2021-2022 навчальний рік став останнім в історії школи.
Основні показники станом на початок 2022 року.
- Спроможність закладу (учнів) – 680
- Кількість учнів – 554
- Кількість класів – 22
- Кількість приміщень – 28 (в складі школи діяло основне триповерхове приміщення, окремий спортзал з майстернями, клас військової підготовки з тиром, футбольний стадіон)
школа І-го ступеня:
- 224 учня
- 8 класів НУШ
школа ІІ-го ступеня:
- 255 учня
- 10 класів
школа ІІІ-го ступеня:
- 75 учня
- 4 класи з математичним, філологічним та хіміко-біологічним профілями
Сучасний стан

Зруйнована під час боїв за Маріуполь орієнтовно у березні 2022 року.[
У 2024 році будівлю школи було остаточно демонтовано російською окупаційною владою. Відео руйнування є в Мережі.
Цікаві факти
Біля центрального входу до школи були дві меморіальні таблички на честь випускників, що загинули в Афганістані. Якщо не зраджує пам’ять, то це були чоловік та жінка.
Однієї з особливостей школи протягом тривалого часу було те, що кілька приміщень в її лівому крилі були житловими. Там проживала родина когось з колишніх співробітників.
За школою біля стадіону був клас Початкової військової підготовки, в якому був тир.
В радянські часи на другому поверсі біля кабінету директора було встановлено бюст В.І.Леніна, а на третьому – біля бібліотеки – величезна картина “Ми пойдем другим путьом”.